На острів Валаам висилали безруких-безногих жертв війни

 
 

На острів Валаам висилали безруких-безногих жертв війни

ветерани,зневага,жертви



ВИ СУКИ!


Країна Рад карала своїх інвалідів-переможців за їх каліцтва, за втрату ними сімей, притулку, рідних гнізд, розорених війною. Карала убогістю сутті, самотністю, безвихіддю. Фактично смертю. Гіршою з смертей ...

- Почитав. Просто страшно стало. Навіть якщо це напівправда.Знищувати тих, хто віддав .... Все віддав, коротше. Нещодавно вночі бачив кінець якогось худ. фільму, де в степ вивозили ешелонами інвалідів і розстрілювали. Перебільшення? Або маленький шматочок страшної правди? Так ви говорите фашисти звірі? Не думаю, що вони своїх героїв вбивали ...
Зібрав на українському форумі міркування та спогади на тему «куди згинули мільйони інвалідів другої світової війни», відсіяв гавкіт сукають-виблядков-під кремлівської стіни генетичних виродків, і ось що вийшло.

Довгий шлях до острова Валаам

Засилали не всіх поголовно безруких-безногих, а тих, хто жебрати, просив милостиню, не мав житла. Їх були сотні тисяч, втратили сім'ї, житло, нікому не потрібні, без грошей, зате обвішані нагородами.
Їх збирали за одну ніч з усього міста спеціальними нарядами міліції та держбезпеки, відвозили на залізничні станції, вантажили в теплушки типу ЗК і відправляли в ці самі «будинки-інтернати». У них відбирали паспорти і солдатські книжки - фактично їх переводили у статус ЗК. Та й самі інтернати були у відомстві ментури.
Суть цих інтернатів була в тому, щоб тихо-ша спровадити інвалідів на той світ якомога швидше. Навіть те убоге зміст, яке виділялося інвалідам, розкрадалося практично повністю.
У нас на початку 60-х був сусід, безногий інвалід війни. Я пам'ятаю, як він їздив на цьому візку на підшипниках. Але він завжди боявся виїхати з двору без супроводу. Дружина або хтось із рідних повинні були йти поруч. Я пам'ятаю, як батько переживав за нього, як всі боялися, що інваліда загребуть, хоча у нього була сім'я і була квартира. Році в 65-66 мій батько вибив для нього (через військкомат, соцзабез і обком) мотоколяску-інвалідка, і ми всім двором святкували «звільнення», а ми, діти, бігали за ним і просили покатати.
Чисельність населення СРСР перед війною оцінюється в 220 мільйонів з урахуванням населення приєднаних територій Польщі, Угорщини, Румунії та країн Прибалтики. Загальні демографічні втрати СРСР за період 41-45 рік оцінюються в 52-57 мільйонів осіб. Але в цю цифру входять «не народилися». Реальне число втрат населення можна оцінити порядку 42-44 мільйонів. 32-34 мільйони складають військові втрати армії, авіації і флоту + 2 мільйона євреїв знищених в результаті Холокосту + 2 мільйони загиблих в результаті бойових дій мирного населення. Решта зниклі мільйони спробуйте самі пояснити.
Острів Валаам, 200 кілометрів на північ від Світлани в 1952-1984 роках - місце одного з самих нелюдських експериментів по формуванню найбільшої людської «фабрики». Сюди з Ленінграда і Ленінградської області, щоб не псували міський ландшафт, засилали інвалідів - самих різних, від безногих і безруких, до олігофренів і туберкульозників.Вважалося, що інваліди псують вигляд радянських міст.
На Валаамі їх мало не по головах вважали «цих інвалідів». Вони «мерли» сотнями, але на Валаамский кладовищі ми відшукали тільки 2 прогнилих стовпчики з ... номерами. Не залишилося нічого - вони всі пішли в землю, не залишивши пам'ятника жахливого експерименту людського зоопарку радянського острова.
«Нової війни не хочу!»
«Нової війни не хочу!»  Так був озаглавлений нещодавно з'явився в ЗМІ малюнок колишнього розвідника Віктора Попкова із серії «Ми вистояли в пеклі!» - портрети фронтовиків-інвалідів художника Геннадія Доброва. Малював Добров на Валаамі. Його роботами ми і проілюструємо цей матеріал.
Ай-ай-ай ... Яким совковскім пафосом віє від офіційних легенд під малюнками. Від кращих представників народу, безперервно захоплюючого чужі землі і поставляє зброю всім терористам світу. Ось тільки ветеран цей, жив жалюгідне існування в щурячій норі на острові Валаам. З однією парою зламаних милиць і в єдиному Кургузов піджачішке. 
Цитата:
Після війни радянські міста були переповнені людьми, яким пощастило вижити на фронті, але втратили в боях за Батьківщину руки і ноги. Саморобні візки, на яких Юрка між ногами перехожих людські обрубки, милиці і протези героїв війни псували благопристойність світлого соціалістичного сьогодні. І ось одного разу радянські громадяни прокинулися і не почули звичного гуркоту візків і скрипу протезів. Інваліди в одночас були видалені з міст.Одним з місць їх посилання і став острів Валаам. Власне кажучи, події ці відомі, записані в аннали історії, а значить, «що було - те загуло». Тим часом вигнані інваліди на острові прижилися, зайнялися господарством, створювали сім'ї, народжували дітей, які вже самі виросли і самі народили дітей - справжніх корінних остров'ян.
Неперспективні люди з острова Валаам
Н.Ніконоров
«Поранений при захисті СРСР».  Олександр Подосенов в 17 років добровольцем пішов на фронт.  У Карелії був поранений кулею в голову навиліт.  На острові Валаам, на Ладозькому озері, жив все повоєнні роки, паралізований, нерухомо сидить на подушках.
«Поранений при захисті СРСР». Олександр Подосенов в 17 років добровольцем пішов на фронт. У Карелії був поранений кулею в голову навиліт. На острові Валаам, на Ладозькому озері, жив все повоєнні роки, паралізований, нерухомо сидить на подушках.
Спочатку давайте трохи порахуємо. Якщо викладки хибні - поправте.
У другій світовій СРСР втратив за різними підрахунками від 20 до 60 мільйонів чоловік загиблими. Ось такий от розкид. Статистика та військова наука стверджують, що під час бою на одного загиблого доводиться кілька поранених. Серед них є покалічені (інваліди). Який відсоток - судити не беруся. Але, припустимо, невеликий, порівнянний з кількістю убитих. Значить кількість калік після війни повинно було обчислюється десятками мільйонів.
Моє свідоме дитинство почалося десь року 73-м. Ви можете сказати-померли від ран. Можливо. Мій дід помер від ран у 54-му. Але не всі-таки? Десятки мільйонів? Моя мама народилася під час війни. Давним давно вона зронила фразу, яку я через малолітство не надав значення.Вона сказала, що після війни на вулицях було дуже багато калік. Деякі підробляли, деякі просили милостиню або бродяжничали. А потім їх якось відразу не стало. По-моєму, вона сказала, що їх кудись вивезли.Але саме за цю фразу не ручаюсь. Хочу уточнити, що мама у мене - людина без уяви. Тому, якщо вона говорила - багато, то, швидше за все так і було ..
Підіб'ємо підсумки: після війни залишилися десятки мільйонів інвалідів. Дуже багато зовсім молоді. Років по двадцять-тридцять. Ще жити та жити. Навіть з урахуванням інвалідності ... Але через тридцять років після війни я не бачив практично жодного. А, за твердженнями деяких, калік не стало через зовсім невеликий проміжок часу після закінчення війни. Куди вони поділися? Ваші думки, панове - товариші ...
«Захисник Ленінграда».  Малюнок колишнього піхотинця Олександра Амбарова, який захищав обложений Ленінград, зроблений на острові Валаам у 1974 році.  Двічі під час запеклий бомбардувань він опинявся заживо похованим.  Майже не сподіваючись побачити його живим, товариші відкопували воїна.  Підлікувавшись він знову йшов у бій.  Свої дні закінчив засланим і живцем забутим на острові Валаам.
«Захисник Ленінграда». Малюнок колишнього піхотинця Олександра Амбарова, який захищав обложений Ленінград, зроблений на острові Валаам у 1974 році. Двічі під час запеклий бомбардувань він опинявся заживо похованим.Майже не сподіваючись побачити його живим, товариші відкопували воїна. Підлікувавшись він знову йшов у бій. Свої дні закінчив засланим і живцем забутим на острові Валаам.
Цитата:
Всіх нас, таких от як я, зібрали на Валаамі. Кілька років тому нас, інвалідів, було тут багато: хто без рук, хто без ніг, а хто і осліп до того ж. Всі - колишні фронтовики.
«Тема навали» на Валаамі
Володимир Зак
«Невідомий солдат».  Ніхто нічого не знає про життя цієї людини.  В результаті найтяжчого поранення він втратив руки і ноги, позбувся мови і слуху.  Війна залишила йому тільки можливість бачити.  Малюнок зроблений на острові Валаам у 1974 році, куди радянська влада примусово заслала всіх калік війни.
«Невідомий солдат». Ніхто нічого не знає про життя цієї людини. В результаті найтяжчого поранення він втратив руки і ноги, позбувся мови і слуху. Війна залишила йому тільки можливість бачити. Малюнок зроблений на острові Валаам у 1974 році, куди радянська влада примусово заслала всіх калік війни.
Цитата:
У 1950 р. на Валаамі влаштували Будинок інвалідів війни і праці. У монастирських і скитських будівлях жили каліки, постраждалі під час Великої Вітчизняної війни ...
Історія Валаамського монастиря
«Розповідь про медалі».  Навпомацки рухаються пальці по поверхні медалей на грудях Івана Забари.  Ось вони намацали медаль «За оборону Сталінграда» «Там було пекло, але ми вистояли», - сказав солдат.  І його немов висічене з каменю обличчя, щільно стиснуті губи, засліплені полум'ям очі підтверджують ці скупі, але горді слова, які прошепотів він на острові Валаам.
«Розповідь про медалі». Навпомацки рухаються пальці по поверхні медалей на грудях Івана Забари. Ось вони намацали медаль «За оборону Сталінграда» «Там було пекло, але ми вистояли», - сказав солдат. І його немов висічене з каменю обличчя, щільно стиснуті губи, засліплені полум'ям очі підтверджують ці скупі, але горді слова, які прошепотів він на острові Валаам.
Валаам був одним, але найвідомішим з десятків місць заслання інвалідів війни. Це дуже відома історія. Шкода, що деякі "патріотика" викочують оченята.
Комуністи були гірше шведів. Це найважчі часи в історії Валаама. Те, що недограбілі першим комісаром у 40-х, осквернили і зруйнували пізніше. На острові творилися страшні речі: в 1952-му з усієї країни туди звезли убогих і калік і залишили помирати. Деякі художники-нонконформісти зробили собі кар'єру, малюючи в келіях людські обрубки. Будинок-інтернат для інвалідів та престарілих став чимось на зразок соціального лепрозорію - там, як і на Соловках часів ГУЛАГу, містилися в ув'язненні "покидьки суспільства".
«Старий воїн».  Ратник трьох воєн: російсько-японської (1904-1905 рр..), Першої світової (1914-1918 рр..), Другої світової (1939-1945 рр..) Коли художник малював Михайла Казанкова, тому виповнилося 90 років.  Кавалер двох Георгіївських хрестів за Першу світову війну, воїн закінчив свою геройську життя на острові Валаам.
«Старий воїн». Ратник трьох воєн: російсько-японської (1904-1905 рр..), Першої світової (1914-1918 рр..), Другої світової (1939-1945 рр..) Коли художник малював Михайла Казанкова, тому виповнилося 90 років. Кавалер двох Георгіївських хрестів за Першу світову війну, воїн закінчив свою геройську життя на острові Валаам.
НЕ МОЖНА носити Георгіївський хрест поруч із залізякою, на якій зображений КАТ твого народу. Доля цього не пробачить.
Цитата:
А в 1950 році за указом Верховної Ради Карело-Фінської РСР утворили на Валаамі і в будівлях монастирських розмістили Будинок інвалідів війни і праці. Ось це був заклад!
Не пусте, ймовірно, питання: чому ж тут, на острові, а не де-небудь на материку? Адже і постачати простіше і містити дешевше. Формальне пояснення: тут багато житла, підсобних приміщень, господарських (одна ферма чого варта), орні землі для підсобного господарства, фруктові сади, ягідні розплідники, а неформальна, справжня причина: аж надто намуляла очі радянському народові-переможцю сотні тисяч інвалідів: безруких, безногих, неприкаяних, які промишляли жебрацтвом по вокзалах, у поїздах, на вулицях, та чи мало ще де. Ну, поміркуйте самі: груди в про-р-д-е-н-а-х, а він біля булочної милостиню просить. Нікуди не годиться! Позбутися від них, у що б то не стало позбутися. Але куди їх дівати? А в колишні монастирі, на острови!
З очей геть - з серця геть. Протягом декількох місяців країна-переможниця очистила свої вулиці від цього "ганьби"! Ось так виникли ці богадільні в Кирило-Білозерському, Горицька, Олександро-Свірського, Валаамский та інших монастирях. Вірніше сказати, на розвалин-а-х монастирських, на зламаних радянською владою стовпах Православ'я. Країна Рад карала своїх інвалідів-переможців за їх каліцтва, за втрату ними сімей, притулку, рідних гнізд, розорених війною. Карала убогістю змісту, самотністю, безвихіддю. Всякий, попадавший на Валаам, миттєво усвідомлював: «Ось це все!» Далі - тупик. «Далі тиша» в безвісної могилі на покинутому монастирському цвинтарі.
Читач! Любий мій читачу! Зрозуміти нам з Вами сьогодні міру безмежного відчаю горя нездоланного, яке охоплювало цих людей в ту мить, коли вони ступали на землю цю. У в'язниці, в страшному гулагівських таборів завжди в ув'язненого жевріє надія вийти звідти, знайти свободу, іншу, менш гірке життя. Звідси ж результату не було. Звідси лише в могилу, як засудженому до смерті. Ну, і уявіть собі, що за життя потекло в цих стін-а-х.
Бачив я все це поблизу багато років поспіль. А ось описати важко.Особливо, коли перед уявним поглядом моїм виникають їхні обличчя, очі, руки, їх невимовні посмішки, посмішки істот, як би в чомусь навік провинилися, як би що просять за щось пробачення. Ні, це неможливо описати. Неможливо, напевно, ще й тому, що при згадці про все це просто зупиняється серце, перехоплює подих і в думках виникає неможлива плутанина, якийсь згусток болю! Вибачте ...
«Вааламская зошит»
Євген Кузнєцов
«Життя, прожите ...».  Є життя, що виділяються особливою чистотою, моральністю і героїзмом.  Таку життя прожив Михайло Звездочкін.  З пахової грижі він добровольцем пішов на фронт.  Командував артилерійським розрахунком.  Війну закінчив у Берліні.  Життя на острові Валаам.
«Життя, прожите ...». Є життя, що виділяються особливою чистотою, моральністю і героїзмом. Таку життя прожив Михайло Звездочкін. З пахової грижі він добровольцем пішов на фронт. Командував артилерійським розрахунком. Війну закінчив у Берліні. Життя на острові Валаам.
Інвалідів висилали не з усіх міст, а тільки з основних великих міст європейської частини СРСР. Безногий ветеран, який просить милостиню у булочній не хвилював в Мухосранске, але був неприйнятний в Москві, Ленінграді, Києві, Мінську, Одесі, Ризі, Талліні, Одесі, Дніпропетровську, Харкові, Томську, Новосибірську (куди Сталін планував перенести столицю СРСР).
Подібні заклади і зараз є. Наприклад, під Харковом у селищі Високий. І в Стрілеча ... Ти впевнений, що там умови сильно відрізняються від Валаамських?
Ну що я можу на це все сказати? С.. Біля .. у .. у .. уууукі! (З форуму).
«Ветеран».  Було б дивно, якби першоджерело не переплутав імена двадцяти героїв.  Ми не знаємо ім'я цієї людини, тому що в російських ЗМІ два рази повторюється однакова підпис.
«Ветеран». Було б дивно, якби першоджерело не переплутав імена двадцяти героїв. Ми не знаємо ім'я цієї людини, тому що в російських ЗМІ два рази повторюється однакова підпис.
Відповідь російського чекіста (сучасного виродка) в українському форумі:
- Якщо у країни з'явилися кошти на те, щоб влаштувати людей в «місця заслання інвалідів війни», це слід називати злочином режиму?
Небезінтресно те, що автор цього висловлювання постійно проживає в Канаді і посилено видає себе на майданца-українця. При цьому, розсилати пошту через ФСБ-шное mail.ru, підписує, - "ветеран КДБ".
С.. Біля .. у .. у .. уууукі! - Це не ті, тоді. С.. Біля .. у .. у .. уууукі! - Це ось ці, сьогодні ... (З форуму)
Мені дуже шкода, що живуть ще такі виродки, які мають нахабство заявляти, що всього цього не було. І потім вони себе числять борцями проти фашизму і говорять про «ніхто не забутий, ніщо не забуте».
Ви не вважайте нас, сучасних людей, носіями цього вірусу фашизму тільки на тій підставі, що ми говоримо по-російськи ... (З форуму).
Ви чекаєте відповіді?
Я думаю, це достатня підстава.
Ви - СУКИ!
-
Всі малюнки із серії « Портрети фронтовиків-інвалідів » . Художник  Геннадій Добров.
Сергій Мельникофф, опубліковано на сайті  Free Speech


Создан 21 янв 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 

Баннер

Баннер

Интернет реклама

Интернет реклама
Яндекс.Метрика счетчик посещений